Е, братаны! Че как дела? Ну, вы знаете, я тут когда-то был простым парнем с улицы, но случилось так, что я превратился в рэпера и попал в мир наркотиков. Это история о том, как я закладки купил, мефедрон нашел и хлебушек с маслом у костра жарил. Слышь, это не поощрение, а просто история, как я оказался в этом безумном круговороте.
Все началось так - я стоял на углу, драп был готов для закладок. Марихуана, синтетика, все, что душа желает. Вокруг меня было столько наркоты, что даже слоупок стал бы кайфовать. Но я знал, что не стоит замочиться этим говном, а вдохнуть немного свободы.
Однажды, мой друг Миша предложил мне болтушку, которая называется эфедрон. Мне интересно было попробовать, ведь это было что-то новенькое. Я взял пару грамм и понял, что это не моя тема. Лучше я снова вернусь к своим закладкам и драю. А эта баклаха мне не по душе, слишком много побочных эффектов.
Ну и вот, уже сидел я у костра, на меня светила полная луна, и я жарил свой хлебушек с маслом. В голове все крутилось, словно нарезанный крис. Мне хотелось кайфовать, но мне нужна была свежая порция. Бензодиазепины тоже не решали проблему. Я понимал, что нужно выходить из этого колеса, но сделать это было непросто.
Я встал и пошел в темную аллею. В окне машины виднелся мой дилер - парень с ником Кеша. Он был известен своими закладками и всегда имел свежий товар. Я подошел к нему и кивнул. Он понял, что я хочу купить.
"Как дела, братуха? Че хочешь сегодня?" - спросил меня Кеша.
"Дай мне своего лучшего кристалла, Кеша. Я знаю, что ты можешь." - ответил я.
Кеша улыбнулся, достал из кармана свою пачку криса и протянул мне ее. Я взял деньги и отдал ему. Он также дал мне коробку с закладками - маленькими таблетками, которые я смогу продать, чтобы окупить свои затраты.
Ну а потом уже началась настоящая жизнь. Я устроил крис-вечеринку, где все были в глубокой заднице. Друзья мои, мы закладками замучились, воспитывая другая в друге жажду новых ощущений. Мы кайфовали под крики и музыку, которая захватывала душу, вызывая бурю эмоций.
Но каждый раз после таких жестких вечеринок, я понимал, что это не то, что я хочу. Все вокруг меня было запутано, словно клубок, который уже не разрешается. Я понимал, что нужно брать себя в руки и найти что-то другое, что сможет меня настоящим счастьем напоить.
Я понял, что нужно находить радость не в наркотиках, а в жизни самой, в окружающих меня вещах. Я решил заняться спортом, начал ходить в спортзал и заняться стрит-воркаутом. Я начал заново строить свою жизнь, развиваться, избавляться от привязанности к этому говну.
И теперь я здесь, рассказывая вам свою историю. Когда-то я был простым парнем с улицы, погруженным в этот безумный мир наркотиков. Но я смог найти силы в себе и выбраться из этого кошмара. И я надеюсь, что моя история станет уроком для вас, парни. Не позволяйте этой хуйне взять вас в плен, идите вперед и ищите свою настоящую радость. Никогда не опускайте руки и боритесь за свою свободу. Жизнь - это не хлебушек с маслом, жизнь - это настоящий кайф, который мы можем найти только в себе и в своих делах.
Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду
То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.
Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?
Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.
Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.
Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".
Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".
Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.
У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".
Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.
Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"
"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.
У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.
І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.
| Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі! |